«Залповий перехід». Як Україна проводить унікальне для світу переозброєння війська — розмова з військовим експертом

 — Зараз до нас надходять різні типи західного озброєння від наших партнерів і союзників. Зараз одночасно використовуються радянські та пострадянські зразки зброї, надходить новітня. Ми в такому міксі і будемо жити достатньо довго? Чи це якраз час, коли українська армія зможе перегорнути совкову сторінку і вже далі озброюватиметься тими зразками, які є на Заході?

— Так, дійсно зараз ситуація для України достатньо складна. Але вона може мати певні перспективи. Що зараз відбувається? По суті відбувається залповий перехід на стандарти НАТО і на озброєння НАТО.

— Яке цікаве формулювання, «залповий перехід». Поясніть, будь ласка, чому ви так вважаєте?

— Річ у тім, що якщо ми візьмемо історію трансформації тих же країн східної Європи, які доєдналися до Альянсу в найближчі часи, їх процес більш лагідний. Тому що досі у них залишаються різноманітні зразки радянської зброї. Вони поступово, впродовж років за рахунок встановлення нових засобів зв’язку, систем, які підтримують стандарти у сфері управління. Але при тому танку Т-72, як ви його не назвіть, польської чи чеської модернізації, але калібр не змінюється і в принципі все це породжувало проблеми в першу чергу різниці цих стандартів.

Це велике навантаження на будь-яку логістику, використовувати снаряди радянської номенклатури і снаряди номенклатури НАТО. Зараз цю проблему отримали ми, у нас це все в першу чергу пов’язано зі швидким переходом, тому що у нас немає часу на те, щоби вирішувати якісь проблеми такої поступової адаптації. І звісно, що українські збройні сили та українська оборонна промисловість пристосовуються до цього на ходу.

Наприклад, отримати ту ж техніку західного зразка — це навіть не пів справи, це чверть справи. Тому що будь-яка техніка, озброєння має свій життєвий цикл, який включає його щоденне обслуговування, сезонне обслуговування, необхідність відновлення після бойових пошкоджень, ремонту. Постійна необхідність модернізації, внесення технологічних удосконалень для того, аби ця техніка могла бути конкурентною на полі бою. От це зараз і відбувається у нас, тому що ми в такому залповому порядку на всіх ланках вирішуємо ці проблеми. І це стосується і збройних сил, які повинні одночасно забезпечувати як процес підготовки і бойової експлуатації переданих озброєнь, також система логістики повинна забезпечувати цю техніку всіма необхідними комплектуючими, запасами тощо. Треба здійснювати підготовку особового складу, і не тільки того, хто буде в бойових умовах його використовувати, а і тих, хто буде обслуговувати. Також оборонна промисловість повинна вирішувати питання взаємодії з виробниками цієї зброї для отримання доступу до технологічних процесів із обслуговування цієї техніки, а також різноманітні комплектуючі тощо. Тому це дійсно такий залповий перехід, який, я не можу пригадати, щоб у світі це так швидко відбувалося.

— А в якому часовому проміжку може тривати цей перехід для України? Дуже велику кількість того ж озброєння та боєзапасу, які зберігалися в Україні, радянських і пострадянських, ми по суті змушені викидати чи вистрілювати в ворога, щоб оборонятися. Як довго може це тривати? Чи ми будемо ще десяток років їздити на умовних БТР-3, які нам можуть передавати сусіди?

— До речі, БТР-3 — це український БТР, який розроблений з використанням наших українських технологій.

— Значить я помилився, БТР-2 можливо ще десь залишилися.

— Там інші назви, БТР-80, 70 тощо, це техніка радянських часів. До речі, треба додати до того, що зараз відбувається в тих же країнах-партнерах, у них же також відбувається цей залповий фазовий перехід на системи західного зразка. Тому що, наприклад, Польща, яка передала нам велику партію танків Т-72, зробила заявку на постачання, на заміщення цих танків танками західних зразків, німецьких, американських. Зараз вона переходить на танки Абрамс.